Статті

Підсумковий №9 буде, як завжди, насичений ексклюзивними матеріалами, написаними кращими професійними експертами галузі для нашого журналу. Ми порушуємо нагальні питання, які потребують вирішення як на державному рівні, так і повинні бути осмислені всіма, хто займається аграрним бізнесом.
         Якщо Вам цікаво знати, то: 

" - громадянин будь-якої європейської країни, тільки-но одержавши паспорт, автоматично попадає до групи платників єдиного податку, якщо обирає фермерство своєю індивідуальною діяльністю; 

- лише ця група серед усіх сільгоспвиробників Європи – платників податків із доходів (прибутків) може мати нульову ставку, не вести бухгалтерський облік і платити кратно менші проценти по ПДВ, чим інші;

- законопроекти про єдині соціальні зобов’язання (5225) та інші подібного типу ідеї про однакові для всіх податки з гектару лише поглиблюють прірву між індивідуальним та корпоративним аграрними секторами", –
       читайте ексклюзивний матеріал експерта НЕПу Віталія Саблука. 
Якщо про Україну – "все знову зіштовхнулося з до болі примітивними реаліями – підтримати того, кого де-юре не існує в правовому полі, просто неможливо.
Тож зважаючи на специфіку нашого податкового законодавства, єдиним швидким шляхом вирівняти у правах індивідуальне господарювання селян та виробництво у сільськогосподарських та фермерських підприємствах є:
- якомога скоріше ввести індивідуально та сімейно власноруч господарюючих громадян в податкове поле;
- виділити їх при цьому в окрему податкову групу із тим, щоб була змога надати виключно таким суб’єктам аналогічні до європейського зразку привілеї, та закріпити ці привілеї законами.
Інакше синдром переросте у небезпечну для третини населення країни і затяжну соціально-економічну хворобу".
(Повна версія статті  вже є на сайті http://www.ait-magazine.com.ua, http://www.ait-magazine.com.ua/news/sindrom-postsocialistichnoyi-ekonomiki-yak-chinnik-perekosu-agrarnogo-rozvitku)

Інша, не менш важлива, проблема сьогодення порушується в матеріалі Юрія Косенка,
національного координатора ОІЕ з питань ветзасобів 
«ВИКЛИК СЬОГОДЕННЯ – АНТИБІОТИКОРЕЗИСТЕНТНІСТЬ». 

 «Антибіотикорезистентність – спільна проблема гуманної та ветеринарної медицини... вона мінлива, ніколи
не зникне, але потрібно спробувати зробити все можливе, щоб тримати її під контролем. Це дуже складне явище,
для якого не існує кордонів, і це не двовимірна система «тварина-людина», а глобальне (екологічне) питання, значення якого для здоров’я людини виходить далеко за межі виникнення резистентності тільки у патогенів тварин. Медичні наслідки антибіотикорезистентності зумовлюють пошук шляхів вирішення й екологічного поширення стійких до мікроорганізмів штамів бактерій через воду, рослини, ґрунт. Питання антибіотикорезистентності сьогодні вже переросло в проблему світового масштабу, яка розглядається як загроза національної безпеки.
  ....Важливо брати до уваги наступні рекомендації щодо розсудливого використання протимікробних препаратів, а саме: використання антибіотиків має бути виправдане ветеринарною діагностикою; потрібно уникати планового профілактичного лікування; першим вибором при лікуванні має бути вузький спектр протимікробних препаратів; варто віддавати перевагу альтернативним стратегіям по боротьбі з хворобою; необхідно мати дозвіл перед використанням критично важливих протимікробних препаратів.
....Таким чином, Україні потрібна національна програма боротьби з протимікробною резистентністю, яка повинна містити дві складові: вивчення, аналіз та контроль щодо обігу протимікробних препаратів;
дослідження та встановлення чутливості мікроорганізмів до протимікробних препаратів.
Реалізація програми повинна здійснюватися через збір даних щодо обігу та проведення відповідних моніторингових досліджень».