- Головна
- Дошка оголошень
- Сільгосптехніка
- Каталог підприємств
- Ринок овочів та фруктів
- Статті
-
Зернобобові та олійні
-
Продукти харчування
- Наші партнери
- Контакти
Все, що треба знати про ціну добрив в Україні
(Джерело: https://kurkul.com/spetsproekty/539-vse-scho-treba-znati-pro-tsinu-dobriv-v-ukrayini)
Ситуація, що складається на українському ринку міндобрив, може стати загрозливою для аграріїв незалежно від розмірів їхніх господарств та потужностей виробництва. Експерти попереджають про можливий ріст ціни азотних та комплексних добрив, що, при загальному зниженні рентабельності рослинництва може привести до колосальних збитків агросектору, закріплення сировинного напрямку виробництва, переходу виробників у «тінь» та загального просідання економіки.
На Урядовому порталі в середу 15 травня 2019 року о 12:23 з’явилась новина про ухвалення рішення Уряду України щодо застосування ембарго чи спеціального мита на всі товари з Росії. Паралельно агентство УНІАН опублікувало коментар Степана Кубіва, згідно з яким до переліку увійдуть сільгосппродукція, добрива, техніка, а також, імовірно, фанера, цемент та ще деяка продукція.
«Пропонується заборона ввезення на територію України з Російської Федерації таких груп як промислова, сільськогосподарська продукція, мінеральні добрива, транспортні засоби. Там є питання, щодо цементу, фанери та іншої продукції», ― сказав Кубів.
Остаточний перелік позицій товарів, що потрапляють під санкції, буде оприлюднено пізніше у додатках до рішення.
Обмеження на імпорт добрив з РФ існували досить давно і з кожним роком змінювались та посилювались.
Ключовим ресурсом для виробництва азотних добрив є природний газ, ціна на який для українських та російських виробників є різною. В Україні вартість природного газу для підприємств складає $316 за 1 тис. куб.м з ПДВ. У Росії — менше $100 за 1 тис. куб.м при середньорічному курсі 61 руб/$.
Але це справедливо при синтезі добрив «з нуля», коли природний газ використовують як сировину для отримання аміаку. Тоді на вартість газу припадає до 60% собівартості отриманого добрива. Якщо ж придбати готовий аміак, то подальший синтез карбаміду та селітри є менш затратним. Хоча газ у виробничому процесі все одно буде потрібен, але в значно меншій кількості.
Проблема в тому, що Україна імпортує як природний газ, так і аміак. При чому імпорт аміаку відбувається переважно з Росії. У 2018 році імпорт аміаку склав 441,6 тис. т загальною вартістю $137,33 млн, із них $134,56 млн було виплачено саме РФ.
Російський аміак, хоча і теж є добривом, але досі не підпадав під дію антидемпінгових мит. Він оминав «урядове ембарго» як сировина чи напівсировина для виробництва. Чи буде він незабаром у переліку підсанкційних продуктів ― велике питання. Але віриться у це слабо.
По-перше, це призведе до великих проблем на заводах олігарха Дмитра Фірташа, які синтезують азотні добрива з російського аміаку. Власний синтез аміаку з використанням природного газу можливий, але призведе до значного зростання собівартості ― пам’ятаємо про ціну на газ.
По-друге, в нас існує один єдиний аміакопровід Тольятті-Одеса, яким аміак транспортують до державного Одеського припортового заводу. Оператором «труби» в Україні є знову ж державна компанія ДП «Укрхімтрансаміак». Скорочення обсягів транзиту призведе до збитків також цих двох підприємств. Враховуючи епопею із складною приватизацією ОПЗ, на заборону імпорту аміаку чи якісь торговельні обмеження уряд навряд чи наважиться.
Які загрози несуть російські добрива?
Використання добрив на полях України зростає. Якщо у 2015 році, за даними Держстату, воно складало 1,4 млн т, то вже у 2017 — понад 2 млн т. Виробники мінеральних добрив говорять про значно більші обсяги використання добрив — 2,8-3 млн т.
Але ці цифри не є високими за світовими мірками. Як повідомив той же Держстат, на 1 га посівної площі у 2017 році в середньому припадало 123 кг добрив. У той же час ФАО ООН наводить фактичний рівень внесення мінеральних добрив у різних країнах світу. Найвищий показник спостерігається у Нідерландах, де на 1 га використовуються 258 кг мінеральних добрив у перерахунку на 100% основних поживних речовин, у Великобританії — 247 кг, Ізраїлі — 240 кг, Німеччині — 202 кг, Білорусі –194 кг, Польщі — 176 кг, Франції — 169 кг, Чехії — 153 кг, США — 137 кг.
Ємність ринку добрив України, за оцінками Pro-Consulting, у 2016 році складала 5,25 млн т, хоча ще у 2012 році цей показник становив 8,66 млн т.
За даними Держстату, торік власне виробництво покривало лише трохи більше 30% від потреби українського агросектору у добривах. У той же час, за заявами керівництва Ostсhem, потужності холдингу дозволяють випускати до 10 млн т добрив на рік, що в рази перевищує потребу України у добривах.
Використання добрив різних груп є різним. Так, на азотні добрива припадає 68% всіх використаних добрив, тоді як на калійні — 3,7%, а фосфорні — 0,3%. Ще 28% припадає на комплексні добрива.
Саме Дмитро Фірташ є головним лобістом обмежень на ввезення російських добрив. Імовірно, робиться це не з патріотичних міркувань.
Підприємства холдингу Ostсhem, що належить українському олігарху, неодноразово звертались до уряду з вимогою збільшити ставки антидемпінгових мит, обмежити чи заборонити ввіз добрив в Україну та з іншими заявами і вимогами нібито на користь підтримки вітчизняного виробника.
Зокрема, були спроби вплинути на ситуацію і через суди. Так, у 2016 році на вимогу ПАТ «Азот», ПАТ «Концерн Стирол» та ПАТ «Сєвєродонецьке об’єднання Азот», що входять до групи компаній Ostсhem Дмитра Фірташа, заступник голови Окружного адміністративного суду міста Києва і суддя Аблов на власний розсуд та без проведення відповідних судових експертиз встановив: для визначення собівартості товару та антидемпінгової маржі необхідно приймати розрахунок не ціни на газ в Україні, а в Німеччині.
Це рішення вже незабаром було скасоване Шостим апеляційним адміністративним судом, а сам суддя Аблов, відомий також за справами про розгін Євромайдану та закриттям справи про «рюкзаки Авакова», навесні 2019 року був звільнений з посади судді.
За даними аналітиків компанії Pro-Consulting, рейтинг найбільших виробників добрив в Україні виглядає так:
За твердженням Держстату та нашого власного опитування серед фермерів, потреби у добривах на поточний сезон вже є закритими. Пам’ятаючи про перебої з постачанням добрив, банкрутство «Імперії-Агро», зупинки заводів Фірташа, фермери стараються перестрахуватись і увійти в сезон із достатніми запасами добрив.
Також слід пам’ятати, що рішення уряду вступає у силу з 1 серпня, тому фермери ще мають час, аби продати ріпак та інші ранні культури врожаю 2019 року і придбати потрібні обсяги добрив для осінньої посівної.
Щоправда, тут не виключене спекулятивне зростання цін. Але в кінцевому результаті воно навряд чи суттєво вплине на вартість виробництва, адже сьогодні на ринку є надлишкова пропозиція добрив, а конкуренція з боку закордонних поставок все ще існуватиме.
Проте вже в листопаді-грудні, коли буде контрактуватись основна маса добрив під урожай 2020 року, зростання ціни цілком ймовірне. Воно може бути значним, якщо до цього часу не втрутиться держава, зокрема АМКУ та Мінагрополітики. До останньої структури існує найбільше запитань, адже, як ми згадали вище, ознаки завищення цін на добрива виробниками спостерігались і в минулі роки, але міністерство не вжило жодних заходів для захисту споживачів та регулювання цін. Не кажучи вже, що Мінагрополітики ігнорує введення пільг та знижок на ресурси виробництва, які роблять інші країни для своїх фермерів у разі запровадження ввізних мит.
© Микола Сирота, Kurkul.com, 2019.